Сьогодні Керівні принципи ООН визнані авторитетним стандартом відповідальної поведінки бізнесу щодо дотримання прав людини. І хоча формально вони не є юридично обов’язковими, проте глобально — стали нормою, яка регулює діяльність бізнесу, включно зі стимуляцією змін до національного та міжнародного права. Керівні принципи ООН також вважаються рекомендаціями щодо відповідального інвестування.
У різних країнах Керівні принципи вже стали основою для розроблення нового національного законодавства. Наприклад, у 2017 році Франція ухвалила закон «Про обов’язок уважності головних компаній і компаній-замовників», згідно з яким зобов’язала транснаціональні компанії дбати про запобігання серйозним порушенням прав людини в усіх їхніх дочірніх компаніях і ланцюгах постачання, шляхом створення та реалізації так званого «плану уважності».
У 2021 році Німеччина ухвалила «Закон про корпоративну належну перевірку в ланцюгах поставок» для виконання Національного плану дій щодо бізнесу та прав людини 2016 року (НПД) у Федеративній Республіці Німеччина.
Ще декілька країн ЄС включили Керівні принципи ООН до власних національних планів дій. Національний план дій щодо бізнесу та прав людини є політичною стратегією, яка забезпечує належний захист держав від негативних наслідків для прав людини з боку бізнесу. Тут ви можете подивитися Картографування розроблення національних планів дій щодо бізнесу та прав людини, укладене Данським інститутом прав людини.
У 2022 році Європейська Комісія запровадила пропозицію стосовно Директиви щодо належної перевірки корпоративної стійкості, яка частково базується на Керівних принципах ООН. Метою цієї Директиви є сприяння стійкій та відповідальній корпоративній поведінці та врахування прав людини й екологічних міркувань у діяльності компаній і корпоративному управлінні. Директива також встановлює обов’язок корпоративної належної обачності.
Керівні принципи ООН, зокрема, застосовують як орієнтир для відповідального інвестування. Наприклад, у 2018 році в Доповіді Робочої групи ООН з питань бізнесу та прав людини прозвучав заклик інвесторів щодо належної обачності у сфері дотримання прав людини як частини їхньої особистої відповідальності відповідно до Керівних принципів. Це потрібно для того, щоб більш системно вимагати від компаній, у які вони інвестують, ефективної процедури щодо належної обачності прав людини та координації такої роботи з іншими організаціями з метою забезпечення узгодженості та злагодженої взаємодії з компаніями. Дедалі більше інвесторів беруть на себе таку відповідальність, наприклад, за підтримки ініціатив, як-от: Альянс інвесторів за права людини (платформа колективних дій для відповідального інвестування, яка ґрунтується на повазі основних прав людини), Принципи відповідальних інвестицій.
Основоположні принципи (Принципи 11–15)
Принцип поваги бізнесу до прав людини розкривається в 11-му Принципі. Йдеться про те, що компанії повинні уникати порушень прав людини, а також усувати негативний вплив на права людини, зумовлений їхньою діяльністю. Це мінімальний очікуваний стандарт для бізнесу, який не залежить від того, наскільки держава готова та здатна виконувати власні зобов’язання у сфері прав людини. Усунення негативного впливу передбачає вдавання до належних заходів запобігання такому впливу, його пом’якшення, а також відшкодування шкоди у відповідних ситуаціях.
Принцип 12 розкриває суть відповідальності бізнесу щодо дотримання прав людини у своїй діяльності, а саме: бізнес має дотримуватися прав людини щонайменше в межах визнаних прав людини на міжнародному рівні — тих, які закріплені в Міжнародному Біллі прав людини, а також в межах тих принципів, що стосуються основоположних прав відповідно до Декларації Міжнародної організації праці.
Такий підхід Керівних принципів можна пояснити тим, що у своїй діяльності бізнес впливає практично на увесь спектр прав людини, а отже, відповідальність бізнесу, відповідно, повинна поширюватися на весь цей спектр. Наприклад, компанії мають поважати права осіб, які належать до певних груп або спільнот, що потребують особливої уваги, особливо у ситуаціях, коли компанії потенційно можуть здійснювати на них негативний вплив.
У контексті негативного впливу бізнесу на права людини, найбільш уразливими групами є: люди, які мають сімейні обов’язки (особливо жінки), люди старшого віку, люди з інвалідністю, спільнота ЛГБТІК+, діти, молодь (особливо без досвіду роботи), внутрішньо переміщені особи; люди, які проживають у сільській місцевості та в малих монофункціональних містах; люди, які живуть з ВІЛ / СНІД; національні меншини (зокрема, роми) — і цей перелік, складений на основі Дослідження ПРООН 2022 року, не є вичерпним.
Деякі документи Організації Об’єднаних Націй з прав людини розроблені з врахуванням прав осіб, які можуть потребувати особливого пристосування або захисту, аби повною мірою користуватися правами людини без дискримінації. Наприклад, це Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Конвенція Організації Об’єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, Конвенція про права дитини, Конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, Конвенція про права осіб з інвалідністю, Декларація Організації Об’єднаних Націй про права корінних народів, Декларація про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин.
Слід також зауважити, що під час збройного конфлікту компанії мають також дотримуватися стандартів міжнародного гуманітарного права.
У межах відповідальності бізнесу щодо дотримання прав людини Принцип 13 Керівних принципів вимагає, аби бізнес:
1) уникав здійснення негативного впливу на права людини та усував наслідки такого впливу, зумовленого діяльністю бізнесу;
2) запобігав або пом’якшував несприятливі наслідки власного впливу на права людини.
У зв’язку з цим виникає запитання: як саме бізнес може здійснювати негативний вплив на права людини? Є три основні способи залучення компаній до негативного впливу, а саме:
- безпосередній вплив через власну діяльність;
- опосередковане сприяння негативному впливу через власну діяльність або через зовнішні відносини компанії;
- залучення до такого впливу через продукцію або послуги, що надає компанія, або, наприклад, через співпрацю із контрагентами, діловими партнерами тощо.
Більше про типи впливів бізнесу на права людини — у статті «Поняття належної обачності». Ось декілька прикладів ситуацій, коли можна вважати, що бізнес спричиняє негативний вплив на права людини:
- обслуговуючи клієнтів/-ок, ресторан проявляє регулярну расову дискримінацію у своєму ставленні до відвідувачів/-ок;
- через хімікати, які компанія викидає у стічні води, компанія є основним або навіть єдиним джерелом забруднення питної води у відповідній місцевості;
- надання фінансових позик підприємству для господарської діяльності, яка порушує погоджені стандарти та призводить до виселення громад;
- дискримінація, яка може виникнути на будь-якому етапі — від змісту оголошень про вакансії до кар’єрного зростання.
Якщо бізнес ризикує спричинити чи сприяє негативному впливу на права людини у власній діяльності, він має припинити або змінити власне ставлення, щоб запобігти або пом’якшити ймовірність виникнення чи повторення негативного впливу. Якщо цей вплив все ж таки стався, бізнес має активно вдаватись до його виправлення.
Принцип 14 стосується того, що відповідальність компаній щодо дотримання прав людини поширюється на всі компанії, незалежно від їх розміру, сфери діяльності, умов діяльності, форми власності та структури. А втім, засоби, за допомогою яких компанії забезпечують виконання своїх зобов’язань у сфері прав людини, повинні бути пропорційними до відповідних факторів, зокрема, розміру компанії.
Ступінь наслідків негативного впливу при цьому оцінюватиметься за масштабом, обсягом та характером непоправності. Це означає, що масштаб впливу буде залежати також від кількості осіб, що його зазнала, а також від серйозності наслідків. Наприклад, невелика компанія з 10 співробітниками/-цями, що торгує мінералами або металами з регіону, якому притаманні конфлікти та порушення прав людини, пов’язані з видобутком корисних копалин, має дуже високий ступінь ризику для прав людини. Її політика та процеси запобігання тому, аби не бути залученою до таких зловживань, повинні бути пропорційними цьому ризику.
Принцип 15 розкриває питання того, що мають робити компанії для забезпечення виконання зобов’язань з дотримання прав людини. Бізнес мусить запровадити політику та процедури, що відповідають його розміру та умовам діяльності, включно з політикою відданості та процедурою забезпечення належної обачності.
У наступних положеннях, які зараховують до принципів діяльності компаній, йдеться про поняття «політики відданості» (Принцип 16) та «належної обачності» щодо прав людини (Принципи 17–21). Більше — в статтях «Політика відданості»
та «Належна обачність щодо прав людини».
Важливою частиною корпоративної відповідальності щодо дотримання прав людини є відшкодування шкоди — Принцип 22.
Йдеться про те, що у разі здійснення негативного впливу, компанія має забезпечити відшкодування шкоди самостійно або у взаємодії з іншими учасниками. Адже якщо бізнес, спричиняючи негативний вплив на права людини, потім не здатен його виправити, це означатиме, що він загалом не спроможний виконати свій обов’язок поважати права людини.
Цей Керівний принцип обмежується ситуаціями, коли сама компанія визнає, що вона спричинила або сприяла негативному впливу на права людини. Саме в таких ситуаціях від компанії обов’язково очікуються дії з усунення цього впливу.
Поряд з процесами, які бізнес здійснює самостійно для виправлення спричиненого негативного впливу на права людини, можуть існувати й державні механізми, які направлені на відшкодування шкоди. Це, зокрема, судові механізми, але також і спеціальні офіси (підрозділи) розгляду скарг, змога залучити до процесу уповноваженого/-у з прав людини та інші державні механізми, які існують на національному рівні.
Принцип 23, який стосується корпоративної відповідальності, розкриває питання умов діяльності, висуваючи до бізнесу такі вимоги:
- дотримуватись усіх відповідних законів та поважати визнані на міжнародному рівні права людини;
- у випадках конфлікту вимог, відшукувати шляхи дотримання принципів, визнаних на міжнародному рівні;
- добросовісно оцінювати ризик спричинення порушень прав людини.
Відповідальність поважати права людини застосовується в усіх контекстах. Це стандарт очікувань до бізнесу, в якому йдеться про його відповідальність за спричинення шкоди правам людини в межах діяльності цього бізнесу. Така відповідальність має починатися з дотримання законодавства. Обов’язок поважати права людини не обмежується дотриманням національного законодавства, а передбачає повагу до всіх міжнародно визнаних прав людини. Отже, навіть якщо нормативно-правова база держави щодо захисту прав людини є слабкою, компанії мають використовувати міжнародні норми, які стосуються прав людини. Для аналізу й розуміння можливих юридичних наслідків, ресурсний центр «Бізнес і права людини» запустили перший у світі онлайн-портал, що описує судові позови щодо прав людини проти компаній.
Принцип 24 стосується визначення пріоритетності заходів для усунення реального або потенційного негативного впливу на права людини. Керівні принципи наголошують, що компанії насамперед повинні прагнути до запобігання та пом’якшення наслідків впливів більш серйозних або ж тих, в умовах яких затримка запобіжних заходів призведе до невиправних наслідків.
Визначення пріоритетності усунення негативних наслідків пов’язане з тим, що не завжди компанія може негайно вдатися до цього, адже, по-перше, бізнес працює в різних контекстах, а по-друге, багато компаній мають складні ланцюги поставок і велику кількість партнерів, що одночасно збільшує для них ризики залучення до низки несприятливих впливів на права людини.
Крім того, Принцип 24 наголошує, що затримка як така у врегулюванні певного негативного впливу може зробити його менш виправним, тож це слід враховувати у визначенні пріоритетів.