Процедура належної обачності щодо прав людини

Поняття належної обачності

Концепція захисту прав людини у сфері бізнесу передусім передбачає два елементи: вимогу захищати права до держави та вимогу проявляти належну обачність у своїй діяльності, щоб максимально попередити ризики порушень прав людини, — до бізнесу. Обидва елементи увійшли до складу Керівних принципів Організації Об’єднаних Націй з питань бізнесу та прав людини.

Належна обачність — це процедура, за допомогою якої бізнес має змогу виявляти ризики негативного впливу власної підприємницької діяльності на права людини. Щобільше, ця процедура також допомагає відстежувати ризики, уникати та мінімізувати їх. Належна обачність є однією з ключових засад корпоративної діяльності щодо дотримання прав людини. Їй присвячені Принципи 17–21 Керівних принципів ООН щодо бізнесу та прав людини.

Поряд з концептом «належна обачність» також існує поняття «посилена належна обачність». Посилена належна обачність — це процедура належної обачності за несприятливих обставин, спричинених конфліктом, та інших ситуацій поширеного насильства. Детальніше про посилену належну обачність — у статті тут.

Керівні принципи для бізнесу — це, по-перше, стратегія його розвитку, а по-друге — відповідальність за дотримання прав людини з огляду на міжнародні норми та стандарти. Зрештою, це правила хорошого тону для компаній, які поважають себе, своїх працівників і працівниць, громаду, споживачів і споживачок. Отже, процедура належної обачності також має стати одним із ключових процесів провадження підприємницької діяльності.

Які проблеми вирішує процедура належної обачності у разі запровадження її в компанії, відповідно до Керівних принципів

Визначення фактів та ситуацій, за яких відбувається негативний вплив на права людини (як кажуть, визначена та сформульована проблема — це вже половина шляху до її вирішення).
Запобігання виникненню таких ситуації (адже в цьому разі краще діяти на випередження, оскільки усунення наслідків, що вже відбулися, забере більше ресурсів).
Пом’якшення наслідків негативного впливу (актуально для компаній, яким ризики щодо прав людини дісталися «у спадок», наприклад, у процесі злиття або у ситуації, коли компанія одночасно перебуває у відносинах із великою кількістю суб’єктів і не має ресурсу ефективно забезпечити захист на всіх рівнях).
Репутаційні втрати та перемоги компанії (звітування щодо того, як бізнес усуває негативні наслідки свого впливу на права людини та запобігає йому, показує компанію у найвигіднішому світлі).
Ризик судових позовів проти компанії знижується (якщо бізнес демонструє, що вживає можливих заходів задля дотримання прав людини, це надалі сприятиме тому, що компанія уникне причетності до таких порушень; звичайно, це не звільняє бізнес від відповідальності за таке порушення).

Як бізнесу оцінювати власні ризики? Принцип 18 Керівних принципів ООН щодо бізнесу і прав людини — механізми оцінки

Внутрішня експертиза з прав людини або незалежна зовнішня експертиза. Можна поєднати обидва варіанти.

На цьому етапі бізнес, ще навіть до початку своєї діяльності, має змогу спрогнозувати категорії осіб, права яких може бути порушено, та створити відповідні стандарти щодо прав людини, які надалі будуть застосовуватися в компанії. Тут ми говоримо і про вразливі групи осіб, і про спільноти, і також враховуємо ризики у гендерному аспекті. Експертиза буде актуальною не тільки для компаній-початківців, а й для тих, хто вже працює на етапі певних змін в діяльності чи прийнятті нових рішень. Наприклад, перед початком випуску на ринок нового продукту компанії.

Обговорення з тими групами, які є потенційно вразливими до негативного впливу компанії на права людини.

Це потрібно для того, щоб компанії наперед могли зрозуміти, що саме в їхній діяльності може викликати занепокоєння потенційно вразливих до порушень осіб. Втім, не завжди компанії можуть провести такі консультації. Тоді компаніям варто розглянути альтернативні варіанти консультування, наприклад, із неурядовими організаціями, правозахисною та академічною спільнотою, освітніми закладами.

Для полегшення роботи з оцінкою ризиків, Данським інститутом прав людини перелічено критерії, яким повинні відповідати процеси оцінки впливу на права людини, узгоджені з Керівними принципами ООН:

включення потенційно вразливих осіб або постраждалих до оцінювання;
недискримінація та чутливість оцінювання до окремих груп та осіб;
розвиток спроможності та розширення прав уразливих груп та осіб, які перебувають під такою загрозою;
прозорий процес оцінювання та звітування за результатами;
експертиза оцінки на відповідність правам людини;
процес оцінки також має відповідати стандартам прав людини (національним, міжнародним);
до оцінювання мають бути включені як потенційні наслідки, так і фактичні;
оцінювання масштабів впливу на права людини (про критерії впливу — нижче);
можливість для осіб, які зазнали впливу, оскаржити результати оцінювання та процес проведення оцінки.

Отже, процедура належної обачності складається з декількох послідовних етапів, найперший з яких становить виявлення та оцінювання потенційного (або фактичного) негативного впливу на права людини.

Типи впливів бізнесу на права людини

Вплив, це по-перше, пряме завдання шкоди. Наприклад, агрокомпанія використовує для своїх насаджень шкідливі добрива, які просочуються в ґрунт і забруднюють його в радіусі п’яти кілометрів, що завдає шкоди полям місцевих мешканців/-ок та ґрунтовим водам.

По-друге, це сприяння виникненню негативних наслідків через власну діяльність. Наприклад, надання уряд інформації про користувачів/-ок інтернету, який, своєю чергою, використовує дані для спостереження за політичними опонентами та їх переслідування.

По-третє, це так звана співучасть. Це той випадок, коли за допомогою товару, послуг або іншим чином компанія вчиняє порушення прав людини. Наприклад, коли персонал компанії бере участь в угодах з озброєними групами та сторонами, що перебувають під санкціями. Передаючи кошти таким сторонам, є ризик того, що останні будуть використовувати їх для власних терористичних цілей.

Керівні принципи ООН наголошують, що бізнес повинен враховувати як юридичні (настання відповідальності за законодавством), так і неюридичні випадки співучасті. При цьому компанії мають особливо зважати на ризики співучасті там, де ризики зловживання правами людини та порушення цих прав є вищими.

Також деякі дослідження містять ще один тип впливу — кумулятивний. Кумулятивний вплив – це послідовні, додаткові та комбіновані впливи від декількох проєктів або видів діяльності, що знаходяться в одному регіоні або впливають на той самий ресурс. Якщо коротко — це накопичення впливів, яке спричиняє негативні наслідки. І розгляд такого впливу також варто включати до загальної оцінки.

Оскільки розробники проєктів зазвичай зосереджуються на оцінці впливу окремих проєктів, вони часто не враховують додаткові впливи на території або ресурси, що використовуються. Тож кумулятивний вплив може призвести до екологічних та соціальних змін, які, своєю чергою, будуть впливати на права людини, як-от: право на життя та безпеку, здоров’я, освіту та відповідний рівень життя. Наприклад, сукупне використання води через розвиток туризму в регіоні зменшує рівень ґрунтових вод, що призводить до посухи та загрожує продовольчій безпеці.

Інтеграція та дії бізнесу після оцінки. Принцип 19

Отже, компанія провела оцінку своїх ризиків негативного впливу на права людини та виявила, що такий вплив існує. Що робити тоді? Далі компанія повинна інтегрувати результати оцінювання у внутрішні процеси та вжити відповідних заходів. Для ефективної інтеграції необхідно, щоб цими питаннями займалися компетентні фахівці та фахівчині відповідного підрозділу в межах компанії, а система контролю та внутрішні процеси прийняття рішень дозволяли результативно реагувати на такі впливи.

Застосування відповідних заходів вже буде залежати від наступних фактів:

типу впливу;
ефективності вже наявних механізмів для усунення такого впливу.

Тип впливу — пряме завдання шкоди. Керівні принципи наголошують, що в цьому контексті необхідно звертати увагу як на фактичний, так і на потенційний негативний вплив. Потенційний вплив при цьому можна мінімізувати чи взагалі усунути шляхом запровадження в межах компанії відповідних процесів та механізмів. Фактичний негативний вплив є підставою для відшкодування завданої шкоди, про який будемо говорити окремо (Принцип 22).

Тип впливу — сприяння настанню негативних наслідків через власну діяльність. Тут все просто: якщо компанія бачить, що сприяє негативним наслідкам, вона має вжити всіх можливих заходів для припинення або попередження такого впливу.

Тип впливу — співучасть або та ситуація, в якій компанія напряму не вчиняє негативного впливу на права людини, проте такий вплив пов’язаний із товарами чи послугами компанії або, наприклад, із відносинами з контрагентами компанії. В такій ситуації, аби зрозуміти, які заходи будуть належними та достатніми, компанії потрібно буде врахувати таке:

чи є в компанії важелі впливу на контрагентів, через яких опосередковано вчиняється негативний вплив;
важливість і значимість відносин із контрагентом для компанії;
тяжкість негативного впливу;
чи не призведе припинення відносин із контрагентом до інших несприятливих наслідків.

Якщо важелів впливу в компанії недостатньо, компанія має нарощувати їх, щоб припинити негативний вплив, пов’язаний із так званою співучастю. Але попри все, допоки триває порушення прав людини, компанія має демонструвати свої зусилля, направлені на пом’якшення наслідків впливу. У разі продовження співпраці з контрагентами, через яких опосередковано чиниться негативний вплив, компанія має бути готовою до настання юридичних наслідків, фінансових та репутаційних втрат.

Приклади системи важелів впливу у співпраці з контрагентами

Традиційні важелі:
включення стандартів прав людини до контрактів;
аудит на дотримання стандартів прав людини, зазначених в контракті;
включення критерію поваги бізнесом прав людини як одного з кваліфікаційних критеріїв у тендерах, торгах, публічних закупівлях тощо.
Розбудова потенціалу:
розвиток потенціалу контрагентів у контексті дотримання прав людини;
узгоджена внутрішня політика компанії в переговорах із контрагентами, в комерційній діяльності, при укладанні договорів;
використання міжнародних та національних стандартів із відповідним очікуванням від контрагентів їх дотримання.
Колективні важелі впливу разом з бізнес-партнерами або з іншими компаніями, які працюють в тій самій сфері:
напрацювання із бізнес-партнерами загальних вимог, які будуть встановлюватися до постачальників;
двостороння взаємодія з бізнес-партнерами, які стикаються зі схожими проблемами, для визначення шляхів вирішення.
Вплив через взаємодію з урядом, міжнародними організаціями, громадами, неурядовими організаціями:
залучення неурядових організацій та інших організацій громадянського суспільства, які зможуть надати відповідну інформацію про місцевих контрагентів або обставини, в яких ті перебувають;
двостороння взаємодія із громадами, організаціями та урядами, яка допоможе визначити проблеми порушення прав людини в конкретному ланцюзі постачання та реалізувати рішення щодо їх вирішення.
Співпраця із зацікавленими сторонами, коли через спільні дії генеруються відповідні важелі впливу:
розроблення спільних стандартів для постачальників через багатосторонні ініціативи, що підвищить довіру до стандартів;
використання бренду й репутації компанії для скликання зацікавлених сторін з метою розв’язання виявлених системних проблем.

Моніторинг. Принцип 20

Після того, як бізнесу вдалося оцінити та виявити негативний вплив на права людини та визначити механізми його усунення, важливо контролювати, чи впроваджуються заходи щодо усунення визначених впливів, і моніторити, чи ефективно ці заходи усувають наслідки.

Відповідно до Керівних принципів, такий моніторинг має:

ґрунтуватися на якісних та кількісних показниках;
враховувати оцінку внутрішніх та зовнішніх джерел, а також залучати позицію зацікавлених осіб.

Моніторинг також має містити способи коригування механізмів усунення негативного впливу, оскільки завжди є ризики неефективного впровадження заходів усунення чи пом’якшення такого впливу.

За даними Міжнародної фінансової корпорації, поширеною практикою в секторі видобувної промисловості є створення спільних екологічних комітетів з моніторингу та нагляду. Ці комітети мають на меті взяття проб води в заздалегідь встановлених точках збору. Зазвичай вони складаються з призначених громадою представників/-ць, які або самостійно беруть участь у набиранні зразків, або є спостерігач(к)ами цього процесу (третя сторона). Зразки відправляють в лабораторії, обрані спільно усіма сторонами. Взяття проб може здійснюватися щомісяця, кожні два місяці, кожні три місяці або щокварталу, і комітети збираються регулярно для документування своїх висновків. При цьому фінансування видобувної галузі пріоритетно надається тим компаніям, які залучають до процесу моніторингу державні природоохоронні організації в ролі членів комітетів (на основі даних Міжнародної фінансової корпорації (2010)), з документа «Міжнародні уроки: досвід і найкраща практика спільного моніторингу проєктах видобувній промисловості»).

Водночас варто зазначити, що не існує універсального рішення, яке б відповідало успіху такої схеми моніторингу, і в кожній окремій ситуації успіх буде залежати від місцевого контексту.

Звітність та комунікація. Принцип 21

Бізнес повинен бути готовий до того, щоб, за результатами оцінювання, інтеграції та моніторингу механізму усунення негативного впливу на права людини, повідомити про ці результати публічно. Тобто компанії, які своєю діяльністю створюють ризик значного впливу на права людини, мають офіційно звітувати про те, як вони усувають наслідки такого впливу. Такі звіти повинні:

мати форму, яка дозволяє відобразити вплив діяльності компанії на права людини;
бути доступними для цільової аудиторії;
виходити з певною періодичністю, що дозволяє відслідковувати вплив та результати його мінімізації;
містити інформацію, що буде достатньою для оцінювання відповідності заходів компанії як відповіді на особливі випадки впливів на права людини;
не створювати інших ризиків для персоналу та зацікавлених осіб, а також не впливати на комерційну конфіденційність.

Вчасне інформування зацікавлених сторін про процес і висновки реалізації заходів щодо усунення та / або зменшення негативного впливу на права людини, зокрема через звітність, можна розглядати як істотний крок назустріч прозорому процесу звітування. Крім того, це також спосіб гарантувати, що зацікавлені сторони можуть брати участь у цьому процесі й робити свій внесок у звітність.

Звітування про механізми та висновки також може стати платформою для діалогу про процес і результати оцінювання, а також сприятиме побудові відносин між різними зацікавленими сторонами.

Звітування, інформування про процес і результати щодо усунення наслідків негативного впливу на права людини, а також комунікація, можуть здійснюватися в різний спосіб, залежно від конкретних обставин.

Kuoni, швейцарська туристична компанія, провела дві оцінки впливу на права людини у 2012 та 2013 роках, у Кенії та Індії відповідно. Kuoni опублікувала звіти обох оцінок впливу, які розглядали права людини загалом та з окремим фокусом на права дітей. Варто зазначити, що згаданий звіт поширювався на досить широке коло осіб: неурядові організації, наукову спільноту, бізнес-партнерів компанії, місцеві громадські організації, державні природоохоронні організації, співробітників/-ць, прямих постачальників/-ць, туристів/-ок тощо.

Nestlé спільно з Данським інститутом прав людини опублікували звіт з описом методології, яка була застосована для проведення оцінки впливу на права людини у семи країнах, починаючи з 2010 року, сукупні висновки оцінки впливу на права людини, а також ряд висновків, отриманих у процесі. Було виявлено, що участь у дискусіях з профспілками шляхом обміну результатів оцінки впливу на права людини, зазначених у звіті, призвели до покращення відносин між країнами й профспілками.

У 2014 році Stora Enso Oyj — фінсько-шведська лісопромислова компанія, провела оцінку прав людини на всіх виробничих підрозділах Stora Enso, включно з 93-ма підрозділами у 22 країнах. Оцінювання проводилось в усьому світі, оскільки питання прав людини актуальні для всіх, а в деяких країнах, зокрема Пакистані та Китаї, де проблем із правами людини більше, до оцінки були залучені також зовнішні спеціаліст(к)и. Дослідження визначило шляхи подолання для основних проблем, як-от: прогалини у процесі працевлаштування, вплив компанії на громаду, проблеми в ланцюгах постачання та визначення потенційних впливів. Більше про приклади реалізації та використання оцінки впливу на права людини можна прочитати тут.

Дотримання бізнесом прав людини — це не лише формальне виконання національного законодавства. Це цілий процес, який складається з декількох елементів. Бізнес повинен запроваджувати механізми належної обачності для того, щоб уникати та попереджувати ризики порушення прав людини й просувати відповідні цінності у своїй діяльності.